Високим надбанням японської культури є особливе ставлення до природи. Милування нею є однією з принципових характеристик японського національного характеру, і своєю вишуканістю художній смак японців завдячує тонкому сприйняттю природи, умінню відчути красу будь-якого природного матеріалу як у творчості, так і в повсякденні.
Прагнення пізнати себе через природу, світ послідовно виявилося і в практиці створення японських садів. Як художнє явище японський сад починає складатися в Х-ХІІ столітті, а досягає розквіту в ХІУ-ХУІ столітті. Продовжує він своє життя й сьогодні. У всі часи японський сад виражав ставлення людини до світу, переконання, що вища істина й краса існують у природі і пізнати їх можуть люди з чистими помислами й відкритою душею. У цьому розумінні сад – це спосіб виявити істину й красу засобами самої природи, не силуючи її штучними вдосконаленнями.
Зовні японські сади докорінно відрізняються від звичних для європейця. Існує кілька видів таких садів: сухі сади, сади мохів, сади води і пейзажні сади. Усі японські сади мають філософську природу. їх композиція лаконічна, у ній відсутнє все зайве, а кожний елемент відрізняється від інших і розміщений так, щоб розбудити людську уяву, створити атмосферу органічного зв’язку людини з природою.
Японський сад є тим особливим світом, який створено людиною для внутрішнього споглядання й самопізнання. Це яскраво символізує один із шедеврів японського садового мистецтва – сухий сад. У такому саду природа представлена лише каменями й піском. Як правило, у ньому налічується тридцять каменів, які утворюють кілька груп. Кожна група представляє конкретний образ, який нагадує або черепаху, або журавля, або «корабель скарбів». Споглядаючи ці образи, людина має зрозуміти філософію життя. Так, морська черепаха, яка прагне досягти дна океану, символізує глибину людського духу, а журавель у польоті – висоти, до яких людський дух може здійнятися. Білим гравієм передано образ водоспаду, який видозмінюється впродовж усього руху: на початку свого шляху він вузький і стрімкий, а потім поступово стає широким і повільним. Цей потік уособлює життя людини: юність імпульсивна й енергійна, а старість – спокійна й мудра. З плином часу поріг сумнівів і розчарувань, який розділяє дві, половини людського життя, долається і потік стає широким. Тепер він може нести «корабель», навантажений скарбами життєвого досвіду. На шляху цього потоку розміщено камені, кожен із яких символізує різні етапи життя людини. Так, камінь у вигляді голови тигра представляє нелегкі моменти роздумів над сенсом свого існування. Трохи далі лежить маленький камінь, ніби хоче перегородити дорогу стрімкому потокові. Він уособлює образ маляти черепахи, яке марно витрачає багато зусиль, намагаючись пливти проти течії. Цей образ є також символічним і ніби нагадує людині, що повернути минуле неможливо.
Японські штучні сади відображують особливе відчуття органічного зв’язку людини з природою, передають різноманітну гаму людських переживань. Не підкорення, а усвідомлення природи заради гармонійного співіснування з нею – ось кредо японського майстра саду пересічного японця в його стосунках з природним середовищем.
(452 слова)
За В. Гриценко