Музей модерної скульптури

Львів традиційно дивує своїх гостей, але часом дарує й неспо­дівані враження навіть корінним львів’янам, яких уже не так просто чимось вразити. Такою приємною несподіванкою може стати відвідання музею модерної скульптури Михайла Дзиндри в Брюховичах. Його експозиція складається з майже тисячі абстрактних, символічних, ні на що не подібних скульптур. Кожну з них можна довго роздивлятися й по-різному пояснюва­ти, захоплюючись якоюсь неземною гармонійністю форм і ліній. У межах майже півтори тисячі квадратних метрів розміщені ві­сімсот вісім скульптур, які сьогодні наповнюють простір непов­торною потужною енергетикою.

У музеї працює лише одна людина — пані Софія Дзиндра, донька скульптора. Вона власноруч складає каталог робіт митця, сама доглядає за територією, проводить екскурсії та розповідає за чашкою трав’яного чаю про життя й світогляд митця. Про існу­вання музею, захованого в сосновому лісі на околиці міста, знає

 

небагато людей: переважно це творча молодь, художники, жур­налісти, мистецтвознавці. Це й не дивно, адже музей відкрито 2005 року власним коштом і зусиллями Михайла Дзиндри.

Для огляду робіт потрібно не менше кількох годин. Кожна із скульптур інтригує, заворожує, перевертає звичні уявлення про світ. Кожна робота має свій шарм, адже автор прагнув ство­рювати нове: не повторювати контури природи, наслідуючи її, а вийти за межі можливого, стати Творцем. Про власну творчість скульптор говорив так: «Я заплющую очі й сиджу в тиші. Я малюю форми, з порожнечі витворюю лінії, колір, простір…» Митець створив власний світ зі своїми законами, формами й ідеалом краси. Можна приймати чи відхиляти їх, погоджуватися чи спе­речатися, але одного не заперечити: вони спонукають до роздумів. У його роботах відчувається пульсація життя, тому відвідувач не може бути пасивним: він мусить підключати свою фантазію, додумувати й придумувати. Це творчість, яка спонукає до творчості.

Митець зумів уникнути епатажу. Він із шаленою швидкістю й любов’ю до життя давав вихід своїй фантазії, часто повторюю­чи, що творчість мусить бути динамічним процесом, де кожна мить праці приносить нові здобутки, а пауза — утрати. В останні роки Михайло не міг ліпити, тому багато малював. Його маляр­ні роботи — це скульптури, перенесені у двовимірну площину. Таких творів автор має понад вісімсот.

Кілька років тому молодий київський режисер Наталія Ільчук зняла документальний фільм-експеримент про творчість скульп­тора. Про життя Михайла Дзиндри пишуть статті та нариси, його творчість обговорюють у професійних колах. Проте його музей, де зібрано унікальні твори мистецтва, майже невідомий широкій публіці. Він залишається для сучасних людей таємницею — невід- критою, непізнаною, нерозгаданою. Таємницею, яка тільки чекає на своїх поціновувачів. Є сподівання, що музей, здатний здиву­вати навіть вибагливих іноземних відвідувачів, невдовзі стане культурною родзинкою Львова й зможе належно презентувати українське авангардне мистецтво і для співвітчизників, і на між­народному рівні.