три версти дуб упав. А безногий як кинув, так за сім верст упав. Тоді безрукий і каже:
— Бери зайця і будь мені старшим братом.
От побратались, зробили возок, причепили мотузку і, як куди треба, то безрукий запряжеться та безногого й возить. От раз і поїхали у якийсь город, де цар живе, до церкви, і поставив безрукий коло старців безногого на візку. Стоять і дожидають. Коли царівна іде. Доїжджає до них і каже:
— Подай цим калікам оці гроші.
Вона хотіла виходить подать, а безногий і каже:
— Якби-то, ваше добродійство, ви нам своїми руками милостиню подали.
От вона узяла у фрейліни гроші і дає безногому. А він її й питає:
— Скажіть мені,— каже,— чого ви, не во гнів вам, на виду такі жовті?
Вона каже:
— Так мені бог дав!— та й зітхнула.
— Ні,— каже,— я знаю, чого ви такі жовті. Я,— каже,— міг би зробить, щоб ви не були такі.
Коли на цю розмову над’їжджає цар. Зараз і вхопивсь за те слово. От того безногого та безрукого із возком у будинок: роби що знаєш!
А він каже:
— Що ж, царю! Нехай царівна признається по правді, чого вона така погана стала.
Тоді батько до дочки. Вона й призналась:
— Так і так,— каже,— до мене літає змій і з мене кров тягне із грудей.
Побратими й питають:
— А коли він літає?
— Саме перед світом, як усі сторожі поснуть, так він до мене через комин і влетить. А як хто увійде, то під подушками ховається.
— Постій же,— каже безногий,— ми в сінечках притаїмось, а ти, царівно, кахикни, як він прилетить.
От притаїлись вони в сінечках. Коли ж щось наче іскрами під стріхою засвітило. Царівна тоді: «Кахи!» Вони до неї, а зміяка й заховавсь під подушки. От царівна схопилась із постелі, а безрукий ліг на землі та безногого й кинув ногами на подушки. Безногий як упіймав у руки того змія, давай удвох душить. Той змій і проситься:
— Пустіть мене! Не буду ніколи літать і десятому закажу.
Безногий і каже:
— Ні, понеси нас туди, де цілюща вода, щоб у мене були ноги, а у брата руки.
Змій і каже:
— Беріться за мене, понесу, тільки не мучте мене.
От і вхопились за нього безрукий ногами, а безногий руками. Той змій як полетів із ними, прилітає до криниці і каже:
— Оце цілюща вода!
Безрукий так і хотів туди вскочить, а безногий кричить на нього:
— Постій, брате. Ось подерж ногами змія, а я встромлю в криницю суху паличку, тоді побачимо, чи цілюща вода.
Устромив, так поки було у воді, доти й одгоріло. Як узялись же тоді за того змія! Давай його душить. Били його, били! Він і давай проситься:
— Не бийте, тут є недалеко і цілюща вода.
Повів до другої криниці. Вони там устромили суху паличку, так зараз і розпукуваться стала. Тоді безрукий ускочив і вискочив відти з руками. І безногий ускочив і вискочив з ногами. Тоді змія пустили і звеліли, щоб більш не літав до царівни, а самі подякували один одному за те, що