Є за селом поблизу Польового ставу неглибокий, з розлогими схилами яр. Дно яру було рівне, поросле густою зеленою травою. Але краса та була оманлива, бо під зеленою травою чатувала на безпечних перехожих трясовина. Кажуть, що дуже давно поїхав одного разу туди селянин пасти та й пропав.

— Пропав, як у безодню канув, — говорили по селі.

З того часу і назвали той яр Безодня. За іншими переказами була тут криничка, в якій ніхто не міг дістати дна.