АВАНТЮРА

Коли я наважився на цю карколомну авантюру — набути власний будинок із шести кімнат з пивницею, за дванадцять тисяч і сімсот доларів, маючи на конті Королівсько-Канадського банку всього лиш тисячу сімсот готівкою — мені здавалося, що я наважився, як не на справжнє самогубство, то в кожному разі на якусь довічну каторгу, з якої не було вороття. Це коштувало мені не тільки багато доларів, але ще більше безсонних ночей,ніби я збирався пограбувати банк, або виконати атентат. Причин для цього було чимало, а головне — що після довгого одісейного блу­кання по широкому, розбурному світі, я ступив нарешті на тверду землю великого, спокійного континенту з його іншим, відмінним ладом, до якого я не мав доступу і на грані якого стояв грізний, вогненний напис: «Небезпека! Вступ заборонений!»

Але я відважився ту заборону порушити, жереб кинуто, і ось я вперше за всі свої тридцять вісім років життя зробився влас­ником пречудного кусника нашої планети, тридцять два фути широкого, сто вісім довгого, під кокетливим горбиком звивистої вулиці Глен, де пишався в західному сонці, на два поверхи, «мій дім — моя фортеця», з верандою колоніального стилю, до якої від хідника вело тридцять двоє не дуже надійних, бетонних східців.

На початку цей дім і ця фортеця уявляли собою лишень місте­рійно занедбану порожнечу з атмосферою запаху тютюну, зі сте­лями, розписаними примарними розводами, які понуро, кожної хвилини, погрожували звалитися на голову, з помостами, які мало чим різнилися від звичайного хідника на вулиці, і кухнею, у якій, можна припускати, замість варити їжу, тридцять років кували кінські підкови (У. Самчук; 241 сл.).