Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосування нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
До об’єктів організаційного прогресу можна віднести – системи управління, планування, фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічного обслуговування тощо.
Основні напрямки організаційного прогресу:
- загальносистемний охоплює орієнтири для розробки і прийняття чисельних високоефективних організаційних рішень внутрішньовиробничого характеру.
- внутрішньовиробничій(локальний) сприяє підвищенню організаційного рівня діяльності більших і складніших виробничо-господарських систем.
Сучасні тенденції ОП:
- прискорення темпів розвитку окремих (деконцентрації, кооперування, конверсії)
та посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва.
- Посилення безперервності та гнучкості виробництва.
- Розвиток колективної форми організації та оплати праці
- Раціоналізація організації потоку й використання засобів вир-ва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу, переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного забезпечення.
- Формування нових типів суспільної комбінації речових і особистісних елементів процесу виробництва, науки та виробництво, виробництва і сфери споживання.
- Удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, перехід останніх на ринкові економічні відносини з державою.