збирати урожай. Прийшов чоловік і ведмідь на ниву. Каже чоловік:

— Дивися, інші люди збирають врожай. Збираймо свій. Коли не зберемо, припаде снігом.

Ведмідь вириває картоплиння, складає до громади, бере на плечі, несе до своєї зимівки. А чоловік спокійно викопує з землі картоплю, бо вже йому картоплиння не заважає. Накопав чоловік картоплі багато, бо врожай був добрий.

Зібралися з нив чоловік і ведмідь, чекають зиму. Поки снігу не було, ведмідь сяк-так живився — виходив на пашу, поїдав картоплиння. А як настала зима, прийшов і голод. Картоплиння пробує їсти, а воно несмачне. Зрозумів ведмідь, що вчинив негаразд.

— Прийде весна, буде інакше. Я візьму собі те, що під землею. Гірко, бідно перебув зиму ведмідь, ледве весни дочекався. Настало тепло. Зустрічає ведмідь чоловіка на полі.

«Будемо інакше миритися!» — думає ведмідь і каже чоловіку:

— Обдурив ти мене, я ледве живий залишився. Тепер візьмеш собі, що буде зверху, я візьму те, що в землі.

— Гаразд!

Приніс чоловік насіння кукурудзи. Засіяли кукурудзою поле, зійшло насіння, почало рости стебелля. Треба кукурудзу обкопувати. Обкопали вперше, обкопали і вдруге.

Прийшла осінь. Чоловік найняв воза, вибрався до лісу за врожаєм.

— Твоє — зверху, моє — в землі! — каже ведмідь.

І взялися збирати посіяне весною. Чоловік наламав качанів немало, бо вродило добре. Ведмідь вириває з землі коріння.

Прийшла зима. Чоловік з дітьми гараздує, а ведмідь голодніє. Розізлився й думає: «Увиджу того чоловіка, заб’ю його, щоб більше не дурив мене».

Вийшов чоловік на поле, його зустрів ведмідь:

— Двічі дурив ти мене, а тепер я тебе уб’ю. Бо залишишся живим, знову обдуриш.

— Добре,— каже чоловік.— Хочеш мене забити, вбивай. Тільки дай можливість відклонитися до жінки й дітей.

— Гаразд! Іди! Прощайся з сім’єю й повертайся сюди. Тут я тебе і з’їм!

Іде чоловік засмучений. Зустрічає його лисиця. Каже йому:

— Чого ти, чоловіче, такий зажурений?

— Що тобі розповідати? Хіба чимось поможеш?

— А коли поможу? Тільки кажи, яка біда? Я пораджу. Розповів чоловік історію з ведмедем, розповів, як землю обробляли, як сіяли, як врожаєм ділилися. Розповів чоловік і те, як ведмідь залишився незадоволений, як хоче його забити, як він відпустив попрощатися з жінкою.

— Коли ти мені даш міх курей, я тебе обороню.

— Дам, тільки оборони мене.

— Іди додому, візьми сокиру і сани, з якими ходив зимою по дрова. Стань на місце, де чекав тебе ведмідь. Я вийду на високу гору і буду кликати:

— Чоловіче, го-го-гов!

А ти до мене озвися: «Го-го-гов!» Я тобі буду казати:

— Чи видів ти вовка і ведмедя?

Ведмідь спитає:

— Для чого тобі вовка і ведмедя?

А я йому:

— Треба їх до війська!

Як почує ведмідь, буде просити, аби ти сказав, що не видів його. Я буду далі звідувати:

— Хто коло тебе?

Ведмідь