Із казки братів Грімм «Пані Метелиця» ми дізналися захоплюючу істо­рію про те, як зло було покаране, а добро, милосердя і працелюбність — щедро нагороджені.

Пасербиця тяжко працювала, а її мачуха все була незадоволена. Од­ного разу дівчинка випадково упустила в колодязь свій починок. Нерідна мати примусила полізти його діставати, і пасербиця впала у криницю. А прийшла до тями на чудовій зеленій луці. Дівчинка пішла і по дорозі допомогла хлібові, яблуні. Потім побачила хатинку, з вікна якої визира­ла стара баба. Хоч вона була й страшна, але звернулася до пасербиці з лас­кавим словом, запросила на службу, і та погодилася.

Дівчинка була старанною, працьовитою, тому жилося їй дуже добре. Та через деякий час чомусь її потягло додому. Пані Метелиця щедро тру­дівницю нагородила і відпустила.

Коли так само хотіла одержати винагороду і рідна дочка мачухи, то в неї нічого не вийшло. Адже росла вона лінивою, байдужою, жорстокою. І, замість золота за хорошу службу, одержала смолу, від якої й до кінця життя не відмилася. Так були покарані дочка і мати за їхнє зло та ледарство.

Отже, головна думка в цій казці — хвала працелюбності та осуд лінощів і неробства, жорстокого ставлення до близьких людей.