Архів позначки: “Наталка Полтавка”

НОВАТОРСЬКИЙ ХАРАКТЕР П’ЄСИ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»

9 клас, Твори з української літератури,

План

I. Розвиток української драматургії до І. Котляревського.

II. Поєднання Котляревським традицій і нове бачення ролі театру, драматургії.

1. Позитивні образи героїв із народу.

2. Народна пісня як засіб розкриття характеру.

3. Напруженість і природність розвитку сюжету.

4. Стрункість композиції

5. Індивідуалізована мова персонажів.

6. Прийом протиставлення.

7. Широке використання народного гумору.

III. «Наталка Полтавка» І. Котляревського — новий крок у розвит­ку української драматургії та професійного театру.

ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ І ЯК ЙОГО РОЗУМІЮТЬ ПЕРСОНАЖІ П’ЄСИ І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО «НАТАЛКА ПОЛТАВКА»

9 клас, Твори з української літератури, ,

План

I. Майстерність І. Котляревського у зображенні людських харак­терів, народної психології.

II. Спільне та відмінне у розумінні поняття «щастя» героями п’єси «Наталка Полтавка».

1. Чесне життя в праці разом із коханим (Наталка).

2. Як доля складеться (Петро).

3. Поруч з розумною, красивою, моторною дружиною (Возний).

4. «Де не посій — там і вродиться» (Виборний).

5. «Я знаю, що потрібно дочці для щастя» (Горпина).

6. Що об’єднує героїв п’єси і що їх роз’єднує?

7. Покірність долі чи боротьба за щастя?

III. Добросердя, взаємна любов — це щастя.

Іван Котляревський (1769-1838)

Біографії письменників, , , , , , ,

Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь у діяльності масонської ложі «Любов до істини». У 1818-1821 рр. виконував обов’язки директора Полтавського театру. Упродовж тривалого часу обіймав посаду попечителя полтавських богоугодних закладів. Помер письменник 29 жовтня 1838 р., похований у Полтаві.
Котляревський вважається першим представником нової української літератури. Він відомий як автор «Енеїди», «Наталки Полтавки» й «Москаля-чарівника». Над «Енеїдою» письменник працював понад чверть століття. Поема є бурлескно-травестійною переробкою твору давньоримського автора Вергілія, у якому розповідається про пригоди мандрівної ватаги троянців на чолі з Енеєм. Згідно з вимогами бурлескно-травестійного жанру, український автор змінив національне тло першоджерела. Персонажі давньоримського твору набули виразних українських рис — троянців з поеми Котляревського цілком правомірно ототожнюють з українським козацтвом. Українське життя представлене автором переважно в побутово-етнографічному вимірі. Котляревський прагнув якнайповніше змалювати традиційний народний побут. Недарма його «Енеїду» називають енциклопедією української старожитності.
Яскравим явищем в історії української драматургії є п’єси Котляревського. Вони були створені 1819 р. і тоді ж уперше виставлені на сцені Полтавського театру. Серед них особливої популярності набула «Наталка Полтавка». Майстерність у змалюванні персонажів, їхня простота і природність, м’який гумор, вдало дібрані пісні — усе це зумовило високі сценічні якості твору.
Художні здобутки Котляревського помітно вплинули на розвиток української літератури ХІХ ст. Поезія і драматургія після Котляревського надовго зберегли риси його стилю. Досвід письменника в зображенні народу, у відтворенні його мовного багатства став важливим чинником творчого становлення цілої низки українських літераторів.