Архів позначки: Квітка-Основ’яненко

РИСИ СЕНТИМЕНТАЛІЗМУ ТА РЕАЛІЗМУ В ПОВІСТІ Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА «МАРУСЯ»

План

I. «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка — найпопулярніший твір сен­тиментально-реалістичного характеру.

II. Чому Квітка-Основ’яненко у творі сентиментального напряму не відмовився від правди життя?

1. Тема соціальної нерівності.

2. Оцінка поведінки героїв з морально-етичного погляду.

3. Гуманне ставлення письменника до селянства, уславлення щирості й чесності родинних стосунків.

4. Ідеалізація консервативних рис селянства.

5. Сентиментально-ідилічне змалювання побуту, обрядів, при­роди України.

III. Г. Квітка-Основ’яненко своїми творами «обстоює, боронить, оберігає сили народні, і в тім його велика заслуга» (О. Потебня).

ЧИ Є МІСЦЕ МАРУСЯМ У СУЧАСНОМУ СВІТІ? (За повістю Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»)

План

I. Вплив сентименталізму на повість Г. Квітки-Основ’яненка «Ма­руся».

II. Що цінувалося в дівчатах часів Квітки-Основ’яненка і що цінується нині.

1. Спільні риси — працьовитість, чесність, краса, порядність.

2. Відмінні якості:

  • а) покірність Марусі — наполегливість у боротьбі за своє ща­стя сучасних дівчат;
  • б) скромність, сором’язливість, цнотливість Марусі — роз­кутість, легкість у стосунках сучасної молоді;
  • в) страх перед невблаганною долею Марусі — оптимізм, віра в краще сучасних дівчат.

III. Що мене захоплює в Марусі і що я вважаю неприйнятним для себе.

МАРУСЯ — МОЯ УЛЮБЛЕНА ГЕРОЇНЯ ПОВІСТІ Г. КВІТКИ-ОСНОВ’ЯНЕНКА

Мені припала до душі головна героїня Маруся. Її автор дуже яскраво, з симпатією змалював у своєму творі. Ось як описав Квітка-Основ’яненко її портрет: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тер­нові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані…» Цей портрет можна порівняти з портретом пісенним:

Ой ти дівчино, серце моє, Личко твоє рум’янеє; Не так личко, як ти сама,— На папері написана.

Маруся зображена у повісті богобоязливою дівчиною. Вона часто ходила до церкви, ніколи не гнівила своїх батьків, бо дуже любила і пова­жала їх. Дівчина стала переживати, коли полюбила Василя, бо не могла про це нікому сказати: ані подрузі, ані батькові з матір’ю. Це її дуже при­гнічувало, бентежило душу.

Головна героїня подобається мені тим, що вона працьовита, слухня­на, завжди допомагає своїм батькам. З повагою і пошаною ставиться до них. Батьки виховали її бути скромною, слухняною, покірною.

До свого коханого Маруся ніжна, ласкава, її внутрішній світ сповне­ний радісних почуттів, душевної краси. Вона прагне щастя.

Переборовши свою скромність, дівчина зважилась благати батька зглянутись на неї, не губити її щастя і видати заміж за Василя. Але те, що Василя забирають у солдати, стало перешкодою до Марусиного щастя. Сумне життя настало для неї без коханого, який пішов на заробітки. Вона журиться день і ніч, плаче, хвилюється за нього.

Вона не хоче йти за іншого заміж, бо нестямно закохана у Василя: «Дарма, таточку! Без Василя не страшна мені і домовина, не то сідая коса».

Дуже схвилював мене епізод, коли Маруся прощається із Василем, який іде на заробітки. Вона пророчить собі смерть:

«Василю! На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знай­деш! Поминай мене, не удавайся у тугу… прощай на віки вічні!.. Там і по­бачимось!»

Журячись за своїм милим, Маруся стала безвольною, занепала ду­хом, не могла працювати, занудьгувала. Одного разу вона пішла у бір по гриби, сильно промокла під дощем, застудилась і незабаром по­мерла.

Із великим сумом письменник відобразив останні хвилини життя Ма­русі і прощання з батьками. Вона нікому не скаржиться на свою долю і не шкодує за втраченим життям. Батькам же радить не вболівати, щоб не розгнівати Бога.

Мені дуже жаль Марусі, що її доля склалась так трагічно. Так не хо­тілося, щоб вона померла, а вилікувалась і дочекалась свого коханого Ва­силя. Потім разом із ним щоб жила щасливо. Але все-таки цей світлий і чистий образ Марусі залишиться у моєму серці назавжди.