Під матер мотивацією розумують прагнення достат­ку, певного рівня добробуту, матер стандарту життя. Праг­нення людини до поліпш свого добробуту обумовлює необхідність збільшення трудового внеску, а отже, і кількості, якості та результативності праці.

Провідна роль у матер мотивації трудової діяльності належить З/П як основній формі доходу найманих працівників. Водночас зауважимо, що взаємозв’язок заробітної плати, як і доходів у цілому, і мотивації трудової діяльності склад­ний і суперечливий.

Матер мотивацію труд діяльності слід розглядати як похідну від комплексної дії низки макро- мікроек чинників:

а) рівня заробітної плати та її динаміки – рівень заробітної плати значною мірою визначає можливості повноцінного відтворення робочої сили, а відтак — і силу мотивації.

Вплив високої з/п на мотивацію трудової діяльності та підвищення ефективності виробництва багатоплановий:

1)  більш високий рівень заробітної плати (у порівнянні з середньоринковим її значенням) сприяє зниженню плинності кад­рів, а отже, формуванню стабільного трудового колективу. За умови зниження плинності персоналу роботодавець має змогу скоротити витрати на наймання та навчання персоналу, спрямувати вивільнені кошти на розвиток виробництва, що у свою чергу забезпечує підвищення конкурентоспроможності продукції.

2) проведення політики високої заробітної плати дає змогу відібрати на ринку праці найпідготовленіших, найдосвідченіших, ініціативних, орієнтованих на успіх працівників, продуктивність праці яких потенційно вища середнього рівня. У цьому разі досягається також економія коштів на навчання, перекваліфікацію знову прийнятих на роботу.

3) висока з/п є чинником підвищ старанності, відповідальності, інтенсивності праці. До цього спонукає як намагання «відпрацювати» винагороду, що є вищою за середньоринкову, так і побоювання бути звільненим та втратити вигідніші умови продажу послуг роб сили.

б) наяв­ності прямої залежності рівня заробітної плати від кількості, якості й результатів праці  – цей зв’язок досягається належною організацією з/п, яка на практиці є організац-ек механізмом оцінки труд внеску найманих працівників і фор­мування параметрів заробітної плати відповідно до цієї оцінки, вартості послуг робочої сили та стану ринку праці.

в) диференціації з/п на підприємстві й у суспільстві загалом – на рівень трудової активності негативно впливає, за свідченням світової практики, як незначна, так і завелика диференціація доходів. Перша призводить до зрівнялівки, а друга — до соці несправедливості. В обох випадках рівень мотивації труд діяльності низький. Тому країни з розвинковою ек, починаючи із сер ХХ ст, розпочали акт перегляд політики доходів у напрямі забезпеч більшої соц справедл.

г) структури особистого доходу – очевидним є зв’язок між структурою доходів працюючих та спонуканням їх до праці. З-поміж багатьох форм існув необх продукту провідне місце належить з/п, через яку величина необх продукту, що надходить у розпорядж працівника, пов’язується з його працею. Практика господарюв країн з різним ек устроєм свідчить, що чим більше необхідного продукту розподі поза механізмом виплати з/п, тобто чим менший обсяг необх для життя потреб задовольняється за рах труд внеску, тим (за інших однакових умов) нижча роль з/п як чинника-стимулятора. д) матеріального забезпечення наявних грошових доходів та деяких інших