У світовій літературі Кнут Гамсун посідає одне з почесних місць як поет кохання, митець, що відкрив і зобразив нові відтінки цього почуття, показав його складний характер, протиріччя між його життєдайною і руй­нівною силами.

Усі вчинки героїв у романі К. Гамсуна «Пан» визначає кохання. Го­ловний герой роману лейтенант Глан живе відлюдником у лісовій хатині. Саме тут він почуває себе вільним і щасливим. Серед людей йому неза­тишно, навіть задушливо. Він має душу, відкриту красі і коханню, душу, яка цурається дріб’язковості, бо може осягнути вічне: коловорот приро­ди, її весняне відродження, літній розквіт, осінній сон. Він нудьгує серед товариства, що збирається у домі місцевого багатія Мака. Розмови, що точаться тут про буденні речі, не цікавлять героя, адже він розуміє сутність людей, розуміє інстинктивно, як звір. Невипадково в романі його погляд називають «звірячим». Цей погляд допомагає йому відчути ілюзорність багатьох цінностей і прагнень людського суспільства. Його ідеал — при­рода, а що може бути природнішим за кохання.

Кохання в романі зображується як непереборна сила, непідвладна ні розуму, ні моральним законам. Це стихія, яка не вибирає шляхів, яка не­минуче приносить жертви.

Кохання єднає Єву, дружину сільського коваля, і лейтенанта Глана. Воно перетворює покірну і безталанну Єву в особистість. Кохання дає їй сили, позбавляє страху. Вона нічого не очікує від Глана, не знає, чим закінчаться їхні стосунки, вона просто про це не думає. Вона сповнена довіри і ніжності до коханого. І Глан відчуває чарівність її доброти, що дає і йому відчуття щастя, хоча серце і душа Глана належать Едварі. Стихія кохання захоплює Єву і ро­бить її своєю першою жертвою. Єва гине під уламками скелі.

Усе трагічно переплітається. Порох під скелю підклав Глан, бо хотів зробити незвичайне видовище на честь від’їзду Едвари з нареченим. За­палив порох Мак, якого замучили ревнощі. Він розрахував час, коли Єва опиниться біля скелі. Людські пристрасті, жорстокі і непримиримі, руй­нують життя, природу.

Едвара — сильна натура, неспроможна підкоритися коханому. Для неї кохання — це боротьба. Тому її стосунки з Гланом нагадують поєдинок, в якому не може бути переможця. К. Гамсун пояснює нелогічність їхніх вчинків силою пристрасті. Ці вчинки часто не розуміють навіть самі герої, але вони сповнені глибоким внутрішнім змістом. Бажанням Глана привер­нути до себе увагу Едвари пояснюється, чому під час морської прогулянки він кидає її черевичок у воду. Шукаючи її співчуття, він навмисне про­стрілює собі ногу. Ревнощі примушують Глана плюнути у вухо наречено­му Едвари. Всі ці вчинки нелогічні, незрозумілі сторонньому спостеріга­чеві, але вони пояснюються імпульсивністю кохання між Гланом і Едварою. Але в цій історії не все зрозуміло навіть самому автору, напевне тому він не тлумачить причини цих вчинків. Читач розуміє лише те, що кохання не підвладне розуму, що це сила, яка може керувати людиною.

Людина не може жити без кохання, але стосунки між людьми, людські якості можуть зруйнувати красу цього почуття. Але, в свою чергу, кохан­ня може впливати на стосунки між людьми: воно може безжалісно ни­щити. Напевне, тільки сильні і прекрасні душею можуть витримати його випробування.