Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розробленій в основному на біологізаторській основі. Основоположниками цього напряму є З.Фрейд та Е.Фром /неофрейдизм/.
Фрейд визнав існування специфічної психічної енергії і перш за: все енергію сексуальних потягів /лібідо/, яка виливається в нервози, сни, комплекси, соціальні конфлікти, коли відсутня реалізація цих потягів. Е.Фром соціалізує факт соціальної напруженості іншими, більш широкими причинами, ніж сексуальні.
Структура психіки особи за Фрейдом складається з 3-х елементів. “Воно” /Id/ – архаїчна безособова частина психіки, “Над-Я” – /Super Ggo) – установка суспільства і “Я” /Egor/. Свідоме “Я” виступає як поле боротьби між “Воно” і “Над-Я”, яке витісняє егоїстичні імпульси зі сфери свідомого, обмежує їх вільний прояв, заганяє їх в сферу підсвідомого. Існують кілька різновидів, які одержав назву неофрейдизму, зокрема це біологізаторські теорії, пов’язані зарахуванням зовнішніх факторів, та культурно-соціологічні. Наприклад, у Е.Фрома замість “лібідо”, критерієм поведінки людини виступає всезагальна любов, соціально-культурні фактори, замість сексуальних, як у З.Фрейда.
Підбиваючи підсумки по всій темі, слід зробити висновок про багатогранність і багатопроблемність сучасної філософії, її гуманістичну спрямованість.