Польський уряд, прагнучи не допустити зміцнення України, у лютому 1651 р. відновив війну.

Найтяжча за всю війну поразка українців сталася під Берестечком у липні 1651 р. Українське військо потрапило в оточення і понесло величезні людські втрати. Полякам дістався весь обоз і гетьманська канцелярія. У липні литовські війська взяли Київ. Однак, Хмельницькому вдалося відновити боєздатність армії, зупинити польсько-литовське військо під Білою Церквою і змусити противника до переговорів. Та все ж укладена 28 вересни 1651 р. Білоцерківська угода призвела до тяжких для України наслідків: -територія автономії обмежувалася лише Київським воєводством; -козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тис. осіб; -гетьман підпорядковувався польському королю та позбавлявся права закордонних зносин.

Договір не влаштовував жодну із сторін. Польський сейм навіть відмовився його схвалити.

Кульмінація Національно-Визвольної Війни

Український народ не прийняв тяжкі умови Білоцерківської угоди. Навесні 1652 р. Б.Хмельницький відновив воєнні дії проти Польщі, заручившись у черговий раз підтримкою Криму. У травні 1652 р. козаки оточили і розгромили 20-тисячне польське військо біля гори Батіг на Поділлі.

Перемога викликала масове антипольське повстання населення України, в результаті на всій її території у червні 1652 р. відновлюється влада гетьмансько-старшинської адміністрації. Восени 1653 р. відбулася битва між українсько-татарськими та польським військами біля м. Жванець на Поділлі. Польська армія опинилася в оточенні. Однак, кримський хан знову зрадив українську сторону і пішов на переговори з королем, які завершилися 15 грудня 1653 р. Кам’янецькою угодою.

Б. Хм. Змушений був відступати. Татари, повертаючись до Криму через усю Україну, взяли великий ясир. На початку грудня 1653 року воєнні дії припинилися, тривали лише незначні суперечки в зх. Районах Поділля й на Волині.