Авто м’яко, як уткнувшись у туго напнуту сітку, зупиняється. При воротах у суворій готовності застигла палацова варта — будь ласка, ворота відчинені. Але князь Альбрехт сидить непорушно, похиливши голову й нечутно посвистуючи безкровними губами.

Так, після трьох днів різних заходів — смішних і образли­вих, потрібних і цілком зайвих — нащадок могутніх, усевладних монархів Німеччини добувся-таки до воріт палацу. Тепер його ще мають обшукати з голови до ніг і тоді вже безборонно й милостиво пропустять на світлі очі біржової величності. А результат?..

Висхла, старомодна, напружено-велична постать, важко спи­раючись на палицю зі срібним гострим наконечником, помалу підводиться і сходить із авто. Вузькі, старечо-сині уста не пере­стають безжурно, легковажно посвистувати. І коли агенти охо­рони його величності ведуть нащадка німецьких імператорів у масивні, монументальні ворота палацу, і коли вони його делі­катно, коректно, але пильно й діловито обшукують, і коли він іде вгору парадною алеєю до будинку палацу, уста не перестають забуто, напружено боляче посвистувати.

Так-от він, палац Мертенса! От він, новітній. Версаль фінан­сового самодержця.

Він стоїть на горі; на горі, створеній серед рівнини міццю й волею володаря Німеччини, конкурента бога на землі. З кожним кроком на гору, до трону, усе ширше розгортається панорама Берліна. Лежить старий, покірний біля ніг велетенської потвори, званої палацом.

Князь Альбрехт часом зупиняється, щоб одпочити, і підво­дить голову догори, до колосальної будівлі. І тоді на устах його видушується тонка посмішка людини, що знаходить заслужену сатисфакцію у своїй вищості. Стиль омнеїзму! Розуміється, омне-їзму, всеїзму, усього, що тільки можна зібрати, купити; щирий витвір біржової, нажертої честолюбності й претензійної нездар-ності. О віки, ви проминули недурно, тут зібрано все, що тво­рив ваш геній: і шпиляста, напружена в небо, у потойбічність, у таїну готика; і округлий, заспокоєний у святій урочистості візан-тизм; і брутальний, але змодернізований американізм; величезне депо стилів і епох, накопичена страшна кучугура дорогоцінних речей, понакрадуваних, понаграбовуваних і зганьблених негід­ними руками. Понурі, стіжкуваті башти — і розлогі, сміхотливі тераси. Аскетичні шпилі — і череваті бані. Над дорійським порта­лом парадного входу зі строгими, чистими колонами — у виступах, прищах і гримасах неомнійська башта на дівочих, незайманих, святих ногах — тіло череватого, погризеного біржового маклера (В. Винниченко; 335 сл.).