Докладний переказ тексту з елементами опису природи.
Трудові дні для малого Івася починалися рано. Це були дні, повні клопоту, тривог, радощів, хвилювання… Хлопчик просинався від лоскотливого дотику сонячного проміння. Він мружив очі і солодко потягався.
Умившись і нашвидку поснідавши, Івасик біг до моря. Море — це така невичерпна скарбниця цінностей, що тут бліднуть усі описи. Досить згадати про мальків, головатих медуз, рачків і крабів. І все це можна впіймати власними руками, можна принести додому й посадити в банки! Не дивно, що юний мисливець часто забував з’являтися на обід, і тоді його йшов шукати дід Савелій.
А після обіду знову на берег! На морі з’явились білі баранці, білі, наче перший сніжок. Сонце припікає гаряче, бовваніє на обрії пароплав, і, наче застиглі, мріють у морі рибальські вітрильники.
Непомітно надходить вечір. Величезне, криваве, сідає в море сонце і запалює на небі вогненні факели. Ось воно знову зникло, пірнуло в безодню, а захід усе ще горить, міниться тріпотливим відсвітом заграви.
Навантажений здобиччю, безмірно стомлений, залазить Іва-сик на великий камінь. Гладенький, полірований хвилями камінь теплий, як людська долоня. Хлопчик сидить і задумливо стежить, як зникає в морі останній зелений промінь на заході. Хлопчик сидить довго, забувши про крабів і медуз, а камінь повільно холоне, віддаючи своє тепло ночі, морському вітерцеві, шумові прибою…
(198 сл.) (За О. Донченком)