Архів позначки: відносини

Психологічний аналіз деструктивних взаємин у сім’ї

Соціологія, , , , , ,

Важливим завданням, що стоять перед дослідниками сім’ї є вивчення дже-рел напруженості в сімейних стосунках, сімейних конфліктів, психологічних аспектів тих хронічних непогоджень, сварок, які призводять до дезорганізації сімейного життя і, в кінцевому результаті, до розлучення.
В.О.Сисенко виділяє фактори, які лежать в основі сімейних конфліктів і пов’язані з деякими незадоволеними потребами партнерів:
– потреба в збереженні і підтримці почуття власної гідності. Образи і кривди виникають тоді, коли проявляється зневага до людини, неповажливе, грубе ставлення до неї. В сімейному житті ця потреба може бути задоволена, так як ми любимо тоді і того, хто сам нас любить і цінить;
– потреба в довірливо-дружніх стосунках і спілкуванні всієї сім’ї. Людина потребує вільного, спонтанного вираження своїх почуттів, емоцій, переживань, своїх думок і роздумів. Для сучасної людини немає нічого важчого, ніж відсут-ність можливості поділитись. Їй необхідне інтимне, емоційно-позитивне, довір-ливе спілкування;
– потреба в сексуальному задоволенні. Якщо в шлюбі не задовольняється сексуальна потреба одного з партнерів, то можливі різні негативні наслідки: зрада, статева холодність жінки, думки про розлучення. Таким чином, стабільність сімейних взаємин ставиться під загрозу.
Люба людина в житті стикається з ситуацією, коли задоволення її бажань і потреб утруднено чи блоковано. Стан дефіциту визначається як депривація. Депривація в сім’ї – це такий стан одного з членів, коли інші члени сім’ї не в змозі (або не хочуть) задовольняти його потреби, що, в свою чергу, викликає стан психологічної напруги і часто може приводити до дуже негативних наслідків як для самого члена сім’ї, так і для його оточення.
Теоретичний аналіз проблеми дослідження, недостатня її розробленість і актуальність спонукали нас до проведення дослідження, метою якого було вивчення особливостей формування орієнтацій на розлучення і деструктивний розвиток сім’ї.
Дослідження проводилось на молодих подружніх парах. Вибіркову сукупність становили 100 чол. (50 подружніх пар).
Для дослідження показників сумісності подружжя, адаптованості партнерів, якості шлюбу були використані: Тест-опитувальник “Задоволеність шлюбом” (Століна, Романова, Бутенко), “Установки в сімейній парі”, “Розподіл ролей в сім’ї”, “Спілкування в сім’ї”.
Для дослідження дестабілізуючих факторів в сімейних відносинах, аналізу емоційного стану партнерів використовувалась методика “Аналіз сімейної тривоги”.
В складному комплексі причин, які викликають дезорганізацію сімейних стосунків і розпад сім’ї, значне місце займає сімейна напруженість, яка, в свою чергу, веде до незадоволеності різними аспектами шлюбу. Для того, щоб виявити “піки” подружньої напруженості потрібно зупинитись на соціально-демографічних характеристиках опитуваних.
Соціально-демографічна характеристика респондентів вивчалась за допомогою “Психограми подружньої пари”, яка включала в себе запитання таких напрямків:
– питання соціально-демографічного характеру;
– питання про матеріальне та фінансово-економічне становище сім’ї;
– питання про характер взаємовідносин з оточуючими (батьками, родичами, друзями, знайомими).
Розподіл респондентів за віком і статтю представлено в таблиці № 1.
Таблиця № 1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА ВІКОМ ТА СТАТТЮ (%).
Вікові групи Стать
Чоловіки Жінки Всього
20-25 років 15 26 41
26-30 років 12 17 29
31 і більше 24 6 30

За рівнем освіти: 36% респондентів мали вищу освіту, 34% – середню-спеціальну, 30% мали середню освіту. Дані представлені в таблиці № 2.
Таблиця № 2.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА РІВНЕМ ОСВІТИ (%).
Стать Рівень освіти
Вища Сер./спец. Середня
Чоловіки 17 22 11
Жінки 19 12 19
Всього 36 34 30
За соціальною належністю: 39% респондентів становили робітники, службовці – 4%, інтелігенція – 36%, студенти – 7%, безробітні – 4%. Дані окремо за статтю представлені в таблиці № 3.
Таблиця № 3.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА СОЦІАЛЬНОЮ НАЛЕЖНІСТЮ (%).
Стать Соціальна належність
Робітники Службовці Інтелігенція Студенти Безробітні
Чоловіки 27 4 17 2 –
Жінки 12 10 19 5 4
Всього 39 14 36 7 4
За кількістю дітей: бездітні становили 48 %, мали по одній дитині 46 %, двох і більше мали 6 %. Дані приведені в таблиці № 4.
Таблиця № 4.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА КІЛЬКІСТЮ ДІТЕЙ (%).
Кількість дітей %
Бездітні 48
Одна 46
Двоє і більше 6

В залежності від характеристики житлових умов опитувані розділились таким чином:
Таблиця № 5.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ
ТА ЖИТЛОВИМИ УМОВАМИ (%).
Житлові умови Місце проживання Всього
Місто Село
Окрема квартира 10 6 16
Кімната в гуртожитку 14 2 16
Проживають з батьками чоловіка 14 6 20
Проживають з батьками дружини 22 8 30
Проживають з іншими родичами 6 2 8
Наймають житло 10 – 10
Всього 76 24 100

За стажем подружнього життя респонденти умовно були розділені таким чином: сімейний стаж менше одного року у 26 %, від року до 3 років у 36 %, від 3 до 5 років – 26 %, більше 5 років – 12 % опитаних. Дані приводяться в таблиці № 6.
Таблиця № 6.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ
ВІД СТАЖУ ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ, %
Стаж шлюбу %
Менше року 26
Від 1 до 3 років 36
Від 3 до 5 років 26
Більше 5 років 12
Всього 100
З усіх пар ті, що перебували у шлюбі до 3 років, становили 62 %.
Аналізуючи причини розпаду шлюбу, а також фактори, які впливають на задоволеність шлюбом, нами було виявлено, що в подружніх парах, орієнтованих на розлучення, присутній такий дестабілізуючий фактор, як напруженість в сімейних відносинах. Після проведення попередньої бесіди з респондентами, а також після проведення методик “Типовий сімейний стан” та “Аналіз сімейної тривожності”, була виявлена залежність наявності подружньої напруженості від стажу шлюбу.
Як показали дослідження, в опитаних нами подружніх парах “піки” напруженості припадають на перший-другий та на п’ятий-шостий роки подружнього життя.
Якщо розглядати показники напруженості за окремими шкалами, то можна виділити такі тенденції:
– загальна незадоволеність (шкала У) спостерігається в 72% опитаних пар;
– нервово-психічне напруження (шкала Н) виявлене у 64% пар;
– сімейна тривожність (шкала Т) характерна в 56% пар респондентів.
Отримані дані представлені в діаграмі 1.
Діаграма № 1.
РОЗПОДІЛ РЕСПОНДЕНТІВ ПО ШКАЛАХ
ТИПОВОГО СІМЕЙНОГО СТАНУ (%).

Результати показали, що по всіх шкалах, крім шкали У (загальна незадоволеність) кількісні показники напруженості і тривожності переважають у чоловіків. Слід зазначити, що наші результати підтвердили отримані раніше дані про сильнішу реакцію ( емоційну, психічну, вольову) чоловіків, ніж жінок.
Проведене нами дослідження дає можливість констатувати сімейну напру-женість як фактор дестабілізації шлюбу, який приводить подружжя до орієнтації на розлучення, в 33% подружніх парах, що становить 66 відсотків всіх опитаних подружніх пар.
Орієнтація на розлучення як метод вирішення сімейних проблем нами досліджувалась за допомогою методики “ Установки в подружній парі”. Крім основної шкали (шкала № 5 – “Відношення до розлучення”), яка показує лояльне відношення подружжя до факту розпаду шлюбу, ми якісно обробляли інші основні шкали і при допомозі аналізу неспівпадання більшості установок в подружній парі робили висновок про наявність в сімейних стосунках напруженості, яка в свою чергу призводить до виникнення конфліктних си-туацій в сім’ї.
Проведене тестування показало, що зі всіх опитаних подружніх пар 70% відноситься до розлучення позитивно,18% вважають розлучення крайньою мі-рою у вирішенні долі сім’ї, 10% опитуваних не визначили свою позицію щодо розлучення, і лише 2% категорично відмовляються від цього способу вирішення сімейних проблем.
Якщо проаналізувати відношення до розлучення в залежності від статі, то помічається така тенденція: 80% всіх опитаних чоловіків відносяться до розлу-чення позитивно, 12% вважають його крайнім способом вирішення проблем, 6% не визначили свою позицію, і лише 2% виявило негативне ставлення до розлучення. Що стосується всіх опитаних жінок, то виявлено, що позитивно відносяться до розлучення 84%, 6% вважають крайнім заходом, 8% не визначили свою позицію, 2% виявили негативне ставлення до розлучення.
Визначивши позиції партнерів щодо розлучення, нами був зроблений якісний аналіз установок на сімейне життя в подружніх парах. Слід зазначити, що розбіжності в поглядах і установках кожного з членів подружжя ведуть за собою цілий ряд негативних елементів. Неспівпадання установок позначається на психологічному кліматі в сім’ї, утворюючи зони конфліктів, що в свою чергу призводить до порушення стійкості подружніх взаємин.
Особливо нас цікавили показники узгодженості сімейних установок у под-ружніх пар, що подали заяву на розлучення, адже цей факт міг привести до розпаду шлюбу. Інформація про рівень узгодженості установок в сімейній парі може служити основою для розробки психотерапевтичної та корекційної роботи і дає можливість зберегти сім’ю.
Аналіз сімейних установок обстежених сімейних пар показав найвищий відсоток неузгодженості таких установок:
а) альтернатива між почуттям обов’язку і задоволенням (88%);
б) відношення до грошей (84%);
в) значимість сексуальної сфери в подружньому житті(76%)
г) відношення до кохання романтичного типу (68%);
д) відношення до забороненості сексу (60%).
Такі установки , як “ відношення до людей” (52%), “орієнтація на сумісну діяльність” (44%), “відношення до патріархального чи егалітарного устрою сім’ї” (40%) теж викликають занепокоєння в зв’язку з великим відсотком неузгодженості установок між подружжям.
Лише в установках “Відношення до дітей” виявлено узгодженість у 72% опитаних нами подружніх пар. В 28% пар така узгодженість відсутня.
Аналізуючи отримані дані, слід відмітити, що висока неузгодженість уста-новок по названих вище шкалах призводить до появи напруженості в сімейних відносинах (76% опитаних пар). Характеризуючи це подружжя, встановлено, що їм властиві:
– часті сварки і конфлікти;
– відчуження і відсутність взаєморозуміння;
– висока внутрішньосімейна тривожність;
– неможливість налагодити сприятливі відносини та ін.
Подружні стосунки відзначаються нестабільністю, нестійкістю, запальним характером, підвищеною збудливістю, накопиченням негативних емоцій.
Результати проведеного експериментального дослідження підтвердили ро-бочу гіпотезу про те, що на стійкість шлюбу і стабільність сімейних подружніх відносин негативно впливають такі фактори:
– сімейна тривожність;
– конфліктність в сім’ї;
– напруженість в сім’ї;
– розходження установок в сімейній парі.
Ці фактори мають дестабілізуючий вплив на сім’ю і слугують основою подружньої орієнтації на розлучення.
Для дослідження психологічних особливостей розпаду шлюбів перед нами було поставлене завдання вияснити, які фактори привели до напруженості конфліктності сім’ї, а в кінцевому результаті до розпаду подружніх відносин.
Як стверджують дослідники сім’ї, психологічна сутність сім’ї заключається в такому розвитку взаємовідносин між її членами, який сприяє виконанню нею соціальних функцій, укріплює її. З метою аналізу сімейного стану та факторів, що спонукають до виникнення тієї чи іншої кризової ситуації, нами було проведене дослідження загального рівня задоволеності шлюбом.
Зі всього процентного складу опитаних свої відносини як абсолютно неблагополучні кваліфікували 48% всіх сімей; 12% оцінили свої відносини як неблагополучні; 26% визнали за швидше неблагополучні; 4% вважають свої подружні відносини перехідними.
Одним із факторів напруженості сімейних відносин є узгодженість психологічних і соціальних ролей подружжя.
В досліджуваних нами подружніх парах найбільша узгодженість припадає на такі ролі:
а) “Виховання дітей” – 64% від всіх опитаних сімей,
б) “Матеріальне забезпечення” 52%,
в) “ Господар-господиня” – 46%.
Найбільша неузгодженість спостерігається по таких ролях:
а) “Організація сімейної субкультури” – 88%,
б) “Організація дозвілля” – 83%,
в) “Емоційний клімат” – 79%.
Неспівпадання ролей виявлено у 64,7% всіх опитаних сімей, узгодженість ролей встановлено у 35,3% сімей респондентів.
Однією з важливих подружніх ролей є роль психотерапевта. В нашому дослідженні неузгодженість її проявлена у 79% опитаних сімей. Невиконання даної ролі партнерами веде до напруженості в сім’ї, погіршення психологічного клімату, орієнтації на розлучення, адже реалізація цієї ролі тісно пов’язана з активністю, направленою на вирішення особистих проблем партнера –вміння вислухати, виразити прийняття, симпатію, допомогти розібратись в проблемі, емоційно підтримати.
Саме по собі виникнення конфліктних ситуацій ще не означає деструктив-ності сімейних взаємин. Важливу роль відіграє те, як подружжя веде себе в тій чи іншій конфліктній ситуації і який характер взаємодії в конфліктах.
Найчастіше зони конфліктності в опитуваних виникають в сферах:
– прояв анатомічності одним з подружжя (54%);
– порушення рольових очікувань (52%);
– прояв ревнощів (60%).
В складному комплексі проведених досліджень для нас важливо було знати, який характер вцілому носять стосунки тієї чи іншої подружньої пари, як різні негативні фактори впливають на задоволеність шлюбом і визначити наявність можливостей проведення корекційної роботи.
Отримані дані дають можливість умовно виділити чотири групи респондентів:
1. Сім’ї з благополучним психологічним кліматом і конструктивним напрямком розвитку (12%).
2. Сім’ї з неблагополучним психологічним кліматом, але з конструктивним напрямком розвитку (8%).
3. Благополучні сім’ї з деструктивним напрямком розвитку (орієнтацією на розлучення) (36%)
4. Неблагополучні сім’ї з деструктивним розвитком (44%).
Підсумовуючи другу частину нашого дослідження, можна з впевненістю сказати, що на деструктивний розвиток подружніх відносин, неблагополучність психологічного клімату як результат орієнтованості на розлучення, найбільш вагомий вплив мають такі фактори:
Загальна незадоволеність шлюбом (98%).
Конфліктний характер одного з подружжя або наявність проблем, які породжують конфлікти (68%).
Неузгодженість ролей в сім’ї (76%).
Низький рівень психологічного спілкування між чоловіком і жінкою (76%).
Частіше всього наявність цих дестабілізуючих елементів подружнього життя призводить до ускладнення шлюбних сімейних відносин, психологічного розпаду подружжя, орієнтації чоловіка і жінки на розлучення.
Таким чином, розглядаючи орієнтацію подружжя на розлучення і виходячи з теми і завдань нашого дослідження, ми, перш за все, звертали увагу на психологічні фактори, які привели до розпаду шлюбу в тій чи іншій ситуації. Наявність соціальних факторів, таких як відсутність житла, мала заробітна платня одного з партнерів, незадоволеність роботою, вживання алкоголю, матеріальний розрахунок, віковий фактор могли б компенсуватись здоровими психологічними стосунками.
Проведене дослідження дало можливість оцінити сучасний стан розвитку сім’ї, проаналізувати особливості деструктивних взаємин на різних етапах сім’ї, розробити рекомендації та заходи щодо поліпшення якості функціонування сім’ї в сучасних умовах.

ЛІТЕРАТУРА
1. Богданович Л.А. Супружеская жизнь: гармония и конфликты. – М., Профиздат, 1990.
2. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. – М., “Прогресс”, 1988.
3. Соловьёв Н.Я. Брак и семья сегодня. – Вильнюс: Миктис, 1977.
4. Сысенко В.А. Супружеские конфликты. – М., 1981.
5. Сысенко В.А. Устойчивость брака, проблемы, факторы, условия. – М., Профиздат, 1990.
6. Херсонский Б.Г., Дворяк С.В. Псхология психопрофилактика семейных конфликтов. – К., “Здоровье”, 1991.
7. Социально-психологические основы семейной жизни. – К., 1990.

Соціально-психологічні основи функціонування сучасної сім’ї

Соціологія, , , ,

Сім’я – одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.
Одночасно сім’я задовільняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпериживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.
Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.
Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу і сім’ї вимагає невідкладного втру-чання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демо-графічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.
Результати наукових досліджень, досвід роботи в психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:
– Все більшого розвитку набуває неповна і позашлюбна сім’я.
– Багато чоловіків і жінок свідомо не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.
– Дошлюбна поведінка молоді характеризується активними сексуальними пробами на фоні недостатньої психосексуальної обізнаності.
– Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.
– Серед мотивів вступу в шлюб у молоді домінують раціональний і матеріальний розрахунок.
– В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.
– В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.
– Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.
– Більшість пар (з різним сімейним стажем) не схильні до співробітництва, пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.
– Протилежність мотивів, цілей, функціонально-рольових позицій, особистісних характеристик молодого подружжя все більше ускладнює адаптації до шлюбу, зменшує гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.
– “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.
– Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.
– Аналізуючи якісні показники сімей, відмічено, що середню сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.
– Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.
– Збільшується кількість жінок незадоволених сексуальними відносинами з чоловіком.
– Збільшились скарги подружжя на сексуальні дисфункції, які детерміновані психологічними факторами.
– Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.
Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.
– Значна частина молоді орієнтована на повторний шлюб і позашлюбні зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).
– До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести:
1. По стажу шлюбу – молоду, літню сім’ю.
2. По віку подружжя – 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.
3. Різниця в віці подружжя – 1-3 роки, 10-20 років.
4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.
5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.
– На фоні описаних тенденцій відбувається зниження цінності сім’ї, її зна-чення для особистості.
– В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуаль-но-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціо-нально-рольову структуру.
– Неузгодженість функцій і ролей збільшує незадоволеність шлюбом.
Встановлено, що багато з молодого, середнього і літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.
Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.
Крім того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість дітей.
З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.
Як показало дослідження: більшість чоловіків і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили середній рівень задоволеності шлюбом, 28% – низький рівень, 14% – високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в до-машніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.
У віковій групі 31-45 років – 56% мали середній рівень

Сторінки: 1 2 3