Завдання: включити в переказ розповідь про символи та один оберіг.

У давнину кожне слов’янське плем’я, родина і навіть окре­ма людина мали свої обереги. Ними слугували трави і квіти, де­рева і кущі, птахи і сили природи, різні предмети. Серед дерев особливо шанували українці вербу. Вони вважали, що свяче­на верба має магічну силу, тому саме її святили на Вербну не­ділю перед Великоднем.

«Без верби і калини нема України»,— каже образне народ­не слово. Росте калина по тінистих лісах, у гаях і дібровах, на схилах, на узліссях і лісових галявинах, її саджають біля хати. Існує гарний звичай, який, на жаль, подекуди починають за­бувати. Біля щойно зведених осель на вільному місці в першу чергу висаджують калину як символ надійного життя, родин­ного благополуччя і достатку.

Символом дівочої краси, кохання й вірності вважалася ка­лина. Колись у сиву давнину її пов’язували з народженням Всесвіту, вогняної трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому й назву свою калина має від давньої назви Сонця — Коло. Як оберіг ка­лину саджали біля хати, робили з її ягід намисто, прикраша­ли нею весільний коровай, вінок нареченої.

Оберегами від нечистої сили були мак і барвінок, тому їх часто вивішували над дверима і вікнами.

З особливою шаною наші предки ставилися до хліба, бо вва­жали його святим. Він завжди лежав на почесному місці — на столі, на рушнику. Він оберігав родину від голоду.

Та головним оберегом українського народу була Берегиня — жінка-мати. її слово, тепло і ласка лікували і повертали сили після хвороб, захищали від злих сил і давали наснагу. Береги­ня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків но­вого життя, плекає і зміцнює його.