Творче завдання: висловити власні міркування з при­воду того, чи правомірно називати історичні твори образними документами історичних епох.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» — перлина української літератури XX століття. Як і кожний видатний твір, він наділений глибинною змістовністю, осягнення якої потребує добре розвинутої уяви і напруженої роботи душі. Роман бо ж історичний, в ньому розповідається про далекі часи, коли люди, їх побут, звичаї, особливості мислення, навколишнє середовище, у якому вони жили, суттєво відрізнялися від того, що бачимо в наші дні. Ліна Костенко здійснила величезну дослідницьку роботу, щоб якомога точніше відобразити в романі Україну XVII століття. Вона відкрила її для себе, а потім, пра­цюючи над романом, відкривала її і для нас — і це був безцін­ний дарунок видатного митця. Читаючи книги з історії Ук­раїни, ми знайомимося із сухими датами, фактами, подіями, історичними особами — і всі ці знання необхідні нам. Худож­ній же твір про історичне минуле має зовсім інше завдання. Письменник прагне образно відтворити історичну епоху, тобто подати її в конкретно-чуттєвих живих картинах. Він ніби вво­дить нас у далекий час і владно змушує жити в ньому, пройма­тися його проблемами, його духом, спілкуватися з історични­ми і вигаданими самим автором людьми.

Історія безперервна і спадкова. Читаючи роман Ліни Кос­тенко, постійно відчуваєш перегук з учорашнім, зовсім недав­нім, і сьогоднішнім днем. У тогочасних типах досить часто пізнаєш теперішні. Окремі проблеми, що були актуальними для України в XVII ст., залишаються такими ж і сьогодні. Саме до них належить проблема патріотизму, що виявляється в го­товності безкорисливо служити Україні.

Особливістю видатних художніх талантів є їх здатність ви­являти і по-своєму трактувати загальнолюдські проблеми. їх ще називають «вічними».

Тема любові є однією з головних у романі Ліни Костенко. Твір дає змогу кожному з нас відкрити для себе красу і силу людської любові, хай навіть ця любов зазнала зради і приве­ла до трагічної розв’язки. «Маруся Чурай» збагачує нас своєю «філософією любові», у якій це почуття визнається як особли­ва духовна цінність.

Найчільніше місце утворі посідає інша «вічна» проблема літератури — митець і народ, митець і суспільство.

Головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедли­во показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найширшо-го розповсюдження і принесли всесвітню славу нашому наро­ду. У часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна лі­тература через певні умови була ще слабо розвинутою. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. За Ліною Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного зна­чення. Немає сумніву, що Ліна Костенко, змальовуючи образ своєї попередниці, української поетеси XVII століття, внесла у нього багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків з українським «застійним» суспільством 70—80-х років XX століття.