Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений чинним законодавством України. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних) виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці. Суб’єктами права інтелектуальної власності є, насамперед, творці цієї власності (автори, виконавці, винахідники). Це первинні суб’єкти зазначеного права, яке на підставі закону чи договору може перейти до інших фізичних чи юридичних осіб – похідних суб’єктів права власності. Право інтелектуальної власності становлять 2 групи прав суб’єкта: 1. особисті немайнові права – належать творцеві об’єкта права інтелектуальної власності, не можуть відчужуватися, за винятками, встановленими законом (право авторства, право на недоторканість твору тощо); 2. майнові права є об’єктом цивільного обороту, можуть бути передані повністю або частково іншим особам (право на використання, право на винагороду за використання об’єкта права інтелектуальної власності). Порушення права інтелектуальної власності чи посягання на нього є підставою для юридичної відповідальності особи, яка його порушила. Зазначене право може захищатися у судовому порядку.