Перша світова війна, на порозі якої стояв світ, носила загарбницький характер з боку обох ворогуючих блоків. Українські землі були об’єктом їх експансії. На них претендували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина і Румунія.

Росія, яка на міжнародній арені виставляла себе захисником слов’янських народів, прагнула завершити справу російських царів — об’єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю. У ході війни вона намагалась оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям. Загарбання цих земель переслідувало мету придушити гніздо “мазепинства”, яке поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну. Усі плани російського генерального штабу вістрям наступу російської армії спрямовували в Галичину. Українська політ. еліта Росії і АВ.-Угор. почали проголошувати ідею націон.автономії Укр. Тогочасний уряд проводив політику щодо обмеженння прав і свобод «чужорідних елементів. Росія розглядала Україну як окрему частину своєї імперії. В Галиччині встановили рос. адміністрацію, закрили укр. період. видання. => фізич. винищення людей на Галиччині.

Австро-Угорщина, в свою чергу, зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обіцяв українським політичним діячам, що на українських землях Австро-Угорщини і відторгнутих від Росії буде створено окрему адміністративну одиницю з широкими автономними правами під зверхністю Австро-Угорщини.

Авст.-Уг. намагалася зберегти своє панування в Галиччині, на Пн.Буковинни і Закарпаття. Поступово офіц. Австро-уг. влада відходила від власних заяв щодо доцільного утворення незал. Укр. Авс.-уг. урядом було розгорнуто кампанію страшного терору проти українців, особливо москофілів після звинувачення поляків у зраді українцями. Москофілів також видавали рос. окупаційним властям прихильники українства.