Після Хотинської війни укр.-польські відносини знову загострились. Козаки вимагали від польського уряду виконання його обіцянок, зокрема: збільшення платні за службу у війську, розширення козацького реєстру, привілеїв для православної церкви, зобов’язання не чинити перешкод походам проти турків і татар. Не дочекавшись відповіді, козаки відновили походи проти Криму, король і шляхта були роздратовані такою поведінкою.

Восени 1625 р. козацька У. знову повстала. Для приборкання козаків король спрямував в У військо Конецпольського. Назустріч йому вийшли козаки під проводом нового гетьмана Марка Жмайла. В урочищі Мед вежі Лози козаки завдали шляхетському військові великих втрат. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які було завершено укладанням компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість Жмайла. Договір передбачав козацький реєстр на 6 тис.; ті ж хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запоріжжі, щоби перешкоджати втечам селян. Козаків зобов’язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Куруківська угода посилила суперечності між козаками – тими, хто потрапив до реєстру і тими, хто лишився поза ним. Нереєстрові обрали гетьманом Тараса Федоровича більше відомого під прізвиськом Трясила. Низівці під його проводом 1630 р. вирушили в напрямку до Черкас. 8 червня в Переяславі було укладено компромісне перемир’я.

В лютому 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову „Про припинення козацького свавілля”, і на територію Наддніпрянщини було введено загони коронного війська. Будівництво Кодака вкрай обурило запорожців. Вони обрали гетьманом Івана Сулиму, який розробив план зруйнування Кодака й розіслав універсали із закликом до боротьбі. На початку серпня 1635 р. козацьке військо виступило з Січі. Діючи швидко й несподівано, запорожці легко оволоділи Кодаком і частково зруйнували фортецю. Наприкінці серпня розпочався похід проти запорожців. Зрадники схопили козацького ватажка та його найближчих помічників і видали їх полякам. У листопаді 1635 р. Івану Сулиму засудили до страти. Крім того, уряд Речі Посполитої вирішив вилучити з реєстру всіх неблагонадійних. Це стало приводом до нового повстання. Народний рух охопив усю Україну.

Наприкінці 1637 р. проти повстанців вийшло польське військо під проводом Миколи Потоцького. Втративши надію на перемогу, козаки вирішили капітулювати й на вимогу Потоцького видали Павлюка і ще чотирьох ватажків, яких згодом стратили у Варшаві. Повстання, хоч і зазнали поразки, сприяли зростанню національної свідомості українців та накопиченню ними досвіду для майбутніх визвольних змагань.