Лексикологія

Лексикологія (від гр. lexis — слово та logos — учення) — розділ мовознавства, який вивчає словниковий склад мови (лексику) й слово (лексему) як його основну одиницю.

Лексичний склад сучасної української мови вивчають із погляду значення, походження, сфер уживання, стилістичної маркованості.

Лексема — це звуко-буквений комплекс із закріпленим за ним суспільною свідомістю значенням (значеннями). Лексема — це слово, яке подане в словнику, тобто поза конкретним контекстом уживання.

Слово — це реалізація лексеми в певному контексті з необхідним мовцю в конкретній ситуації спілкування значенням.

Кожне слово має лексичне й граматичне значення.

Лексичне значення Граматичне значення
1)    притаманне лише певному слову, індивідуальне значення, закріплене за відповідним звуко-буквеним комплексом;

2)    виражається основою слова;

3)    наповнює висловлення конкретним змістом;

4)    вивчається в лексикології.

1)    притаманне групі слів, відповідно до їх загальної функції чи формальних особливостей;

2)    виражається закінченням; іноді афіксами;

3)    забезпечує організацію висловлення в цілісність;

4)    вивчається в морфології.

Наприклад, лексичним значенням слова «дерево» є «багаторічна рослина з твердим стовбуром і гіллям, що утворює крону». Наприклад, граматичним значенням слова «дерево» є такі загальні для слів на зразок «село», «місто», «тіло» значення: іменник, називний відмінок, середній рід, однина.