В одного царя був син на ім’я Іван-царевич. Ріс він як з води. На сьомий рік був уже справжнім богатирем. Попросив у батька й матері прощення, сів на доброго богатирського коня і поїхав Їхав, їхав, заїхав в якесь царство, віддав свого коня доглядати, а сам піхотинцем пішов по городу погулять.
Іде і дивиться — що за чудо? Коло дерева прив’язаний чоловік, і кожний, хто проходить повз нього, бере лозину і б’є його. Іван-царевич підходить і питається:
— Що це за чоловік, чого він тут прив’язаний і за що ви його б’єте?
А люди:
— Це в нас такий закон: хто заборгував в казну і до строку не виплатив, то його так карають.
Іван-царевич запитує:
— А скільки заборгував?
— Десять тисяч.
Івану-царевичу стало жаль того чоловіка, і він сказав:
— Одв’яжіть його, я заплачу за нього. А люди кажуть:
— От ми забули тобі сказать: хто за нього заплатить, у того Кощій Безсмертний жінку вкраде.
Іван-царевич подумав, подумав: «У мене жінки нема, що він у мене вкраде», витяг, заплатив гроші і пішов далі.
А той чоловік, як тільки його одв’язали, почав бігти і кричать:
— Стій, Іван-царевич, стій, Іван-царевич! За те, що ти мене викупив, я тобі оддячу.
— Чим же ти мені оддячиш?
А він:
— Я знаю, куди ти їдеш, ти без мене задуманого не зробиш. Ти ідеш шукать наречену, без мене ти її не знайдеш, а я поможу тобі. Дав ти за мене десять тисяч, то купи мені ще й коня, поїдем удвох.
Іван-царевич питає:
— А як же тебе звуть?
— Булат-молодець.
Купив Іван-царевич Булатові коня, сіли вони і поїхали.
А Булат-молодець знав, що в одного царя є дочка красуня і замкнена вона в високій башті на сім замків і на землю зовсім не сходить.
Булат-молодець, як-то раніше була розрив-трава чудодійна, мав ту траву і пішов до царівни попереду, переговорив із царівною, чи вона піде за Івана-царевича, а потім вернувся, узяв траву, усі замки одімкнув, царівну викрав, сіли на коні і почали тікать. Тікали, поки насунула ніч.
На ніч стали відпочивати. Булат-молодець і говорить:
— Я ляжу спочину до півночі, а з півночі ти ляжеш спочивать, а я стерегтиму.
Ще північ не прийшла, як Іван-царевич розбудив Булата-молодця і плаче. Булат-молодець схопивсь:
— Що таке?
— Нема нареченої. Я задрімав, а Кощій Безсмертний прийшов і її вкрав.
— Я говорив, стережи пильно. Це нічия більш робота, як Кощія Безсмертного. Вернімось назад шукати його.
Сіли на коні Іван-царевич і Булат-молодець і поїхали. Їхали, їхали, дивляться — пасеться сила-силенна худоби. Питається Іван-царевич Булата-молодця:
— Чия це худоба?
Булат-молодець відповідає:
— Це худоба Кощія Безсмертного.
А Булат-молодець усе знав: у тому табуні була одна коза, котру царівна доїла і її молоком умивалась.
Взяли Іван-царевич і Булат-молодець та й убили Кощієвих пастухів, вдяглись у їхню одежу і погнали худобу до