Якщо ви збираєтеся на мітинг, концерт, стадіон, будьте готові до того, що скупчення людей в будь-який момент може перетворитися у натовп.

Правила поведінки в натовпі

1) Займіться власною зовнішністю. Волосся зберіть у «хвіст», заховайте під хустку. Позбавтесь від речей, які заважають вашим рухам,— перш за все від окулярів, краваток, шарфів. Фото­апарат, відеокамера, парасолька теж можуть бути смертельно небезпечними у некерованому натовпі. В екстре­мальній ситуації небезпечна навіть авторучка або гребінець у нагрудній кишені. Застебніть блискавки і ґудзики на одязі, закрийте усі кишені, вільні краї шнурків заправте в черевики;
2) розрахуйте, куди прямує натовп. Ваше завдання: обрахувати шляхи відступу і, побачивши їх, виринути із натовпу не раніше і не пізніше. Порятунок у тому, щоб піти дворами або під’їздами;
3) не йдіть проти натовпу. Без особливої потреби не пересувайтеся на фланги: тих, хто опинився по краях, натовп може винести на вітрину, трубу, ґрати, дерево… Майже всі трагедії трапляються на розділювальних бар’єрах. Не тримайтесь ні за що руками, хоча б складіть їх на грудях — інакше зламають.

Соціально-політичні надзвичайні ситуації

Соціальними надзвичайними ситуаціями називаються НС, широко розповсюджені в державі, які загрожують життю і здоров’ю людей.
Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру пов’язані з протизаконними діями терористичного і антиконституційних напрямків. Це існування або реальна загроза терористичного акту (військовий напад, захоплення важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку і телекомунікацій, напад (або його загроза) на екіпажі повітряних або морських суден); крадіжка (спроба крадіжки) чи знищення суден; захоплення заручників; установка вибухових пристроїв у населених пунктах; крадіжка або захоплення зброї; виявлення старих боєзапасів.
Як поводитися, якщо вас затягнули в надзвичайних ситуаціях соціально-політичного характеру?

Правила поводження під час НС

1) Не панікувати;
2) проаналізувати те, що відбувається, зважити всі «за» і «проти», реально оцінити обстановку;
3) не намагатися зупинити учасників дій, не закликати до здорового глузду, не вступати в суперечки;
4) використовувати всі права і можливості (наприклад переговори) для захисту свого життя і здоров’я;
5) кинути місце НС (будь-якими можливими шляхами).
До виникнення НС, перебуваючи місцях великого скупчення людей: не вживати спиртних напоїв; бути готовим до дій на випадок виникнення НС.

Якщо є можливість бігти — біжіть негайно. У даній ситуації ця дія не оцінюється як боягузтво. На думку психологів, хоробрість — це розумне оцінювання своїх можливостей. Іноді необхідно мати мужність, щоб сказати собі: я повинен відступити.
Щоб швидше і надійніше відірватися від переслідувачів, необхідно враховувати правила.

Правила поводження під час нападу

1) Обирайте для відступу складний для хуліганів маршрут. Зрозуміло, щоб ви самі змогли його подолати (до триметрового паркана не біжить і з висоти третього поверху не стрибайте), щоб він не став для вас складнішим, ніж для переслідувачів (через глибокий сніг не біжіть, тому що по слідах вас доганяти легше);
2) вибирайте шлях з легкими для вас і неприємними для переслідувачів перешкодами (бруд, калюжа, кущі). Якщо переслідувачі і не припинять бігти за вами, вони на мить уповільнять біг перед неприємною перешкодою, може, оббіжать її, втративши ще декілька цінних для вас секунд. Часто переслідування припиняється, якщо перед цим не було принципової сутички і супротивники не оскаженіли до того, щоб перестати турбуватися про свій одяг;
3) якщо перед вами невисоке провалля, стрімкий схил, високий ґанок, можна і треба стрибати. Якщо на вашому шляху опинилася річка, ставок, сміливо забігайте (стрибайте) у воду, зрозуміло, якщо ви вмієте плавати і це не зима. Це така неприємна перешкода, що навіть хулігани, які вміють плавати, найвірогідніше зупиняться, а якщо ні, то у воді їм значно важче буде реалізувати свою кількісну перевагу та бойові навички.
Якщо зустріч із злочинцем усе ж сталася, як поводитися — покірно чи агресивно — вам доведеться вирішувати самому на темній вулиці або у безлюдному місці, де ви опинилися.
Безпечніше дотримуватися рекомендацій:
• на першу вимогу вуличного грабіжника віддати гроші (для цього невелику суму завжди носіть у кишені або сумочці);
• не тягти до себе сумку, якщо її виривають;
• не сперечатися, не відповідати на провокативну поведінку. Говорити спокійно і повільно, впевнено. Ваша мета: виплутатися із біди, а не перемогти у сутичці. Але варто пригнітити противника психологічно. Говоріть із ним сміливо, агресивно, підхоплюючи його лексику. Не розгублюйтеся, не давайте себе залякати.
Вимушено віддавши грабіжнику те, що він від вас вимагав, негайно повідомте про те, що сталося, у міліцію, спробуйте якомога детальніше змалювати зовнішність злочинця, прикмети, манери. Це підвищить шанси його затримати.
При загрозі вимагання, шантажу пам’ятайте: ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров’я та життя; не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.
Самозахист — спрямування захисних дій на самого себе. Самозахист, самооборона може здійснюватися за допомогою газового балончика, газового пістолета або табельної зброї у людей, які мають право на цю зброю за службою.
Газовий балончик може мати будь-яка людина без обмеження віку (крім дітей дошкільного віку).
Багато засобів індивідуального захисту, що з’явилися на нашому ринку останніми роками, заборонені для використання: деякі із засобів «захисту» являють небезпеку для своїх власників. Так, категорично заборонені різні електрошокові пристрої — їх застосування може потягти за собою смерть не тільки нападника, але й господаря: наприклад, у дощ або сиру погоду.
Віденська конвенція забороняє використання нервово-паралітичного газу як засобу індивідуального захисту — на власника такого балончика може бути накладений штраф. Дозволено використовувати лише офіційно придбані балончики із сльозоточивим газом, а також газову зброю.
Розрізняють такі види зброї:
холодна і пневматична; гладкоствольна мисливська; нарізна мисливська; спортивна.
Право на придбання холодної та пневматичної зброї мають громадяни від 18 років; гладкоствольної мисливської — від 21 року; нарізної мисливської — громадяни від 25 років. Газову зброю дозволено мати з 18 років.
У цілому ряді випадків особи скоюють вчинки, які нагадують злочинні дії. Наприклад, громадянин, захищаючи своє життя, вбиває нападника; працівник міліції, затримуючи злочинця, застосовує до нього певне насилля. Однак закон не визнає їх злочинами. Це може бути самозахист або виконання службового обов’язку.
Людські вчинки, зовні схожі з певними злочинами, але в силу їхніх сутнісних ознак, які виключають злочинні дії і, отже, кримінальну відповідальність, оскільки є правомірними або, в крайньому разі, прийнятими, називають обставинами, що виключають злочинність дії. До таких обставин належать: необхідна оборона; крайня необхідність; затримання злочинця; виправданий професійний ризик; виконання наказу; згода потерпілого; здійснення свого права та ін.
Необхідна оборона — це правомірний захист від соціально небезпечного замаху шляхом завдання шкоди особі, що вчинила замах. Мета оборони — захист від замахів, саме захист, не помста. Необхідна оборона має ознаки правопорушення, але тільки суд може вирішувати, чи ця дія була злочином або самообороною.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається яскрава невідповідність захисту характеру й небезпеці замаху. Крайня необхідність полягає в тому, що людина захищається від небезпеки, яка їй загрожує і яку в даних умовах неможливо було припинити іншими засобами, за умови, що шкода завдана менш значна, ніж шкода припинена.

1) Покласти потерпілого на спину на тверду рівну поверхню;
2) зробити прекардіальний удар у ділянку грудини.
Для цього:
а) переконатися у відсутності пульсу на сонній артерії і прикрити двома пальцями мечеподібний відросток;
б) місце завдавання удару — на 2—3 см вище мечеподібного відростка;
в) завдати короткого удару по грудині у зазначеному місці;
3) почати непрямий масаж серця.
Штучний кровообіг може бути виконано за допомогою непрямого масажу серця, тобто без його оголення. Якщо людину, в якої зупинилося серце, покласти хребтом на щось тверде (на підлогу, жорстку кушетку, на край ліжка і т. ін.), а на нижню третину грудини натискати двома руками з такою силою, щоб вона прогиналася на 4—5 см, серце стискається між хребтом і грудиною, кров із його порожнин виштовхується у великі судини (штучна систола). Варто відпустити грудину, серце, як еластичний м’ячик, повертається до початкового об’єму і заповнюється кров’ю (штучна діастола). Такі різкі натискання необхідно проводити із частотою 60 разів на хвилину або у ритмі вальсу.
Масаж роблять схрещеними долонями рук, які поміщають строго посередині грудини. Натискають на грудину не лише силою рук, а й усього тіла, причому натискають основою долоні, а не всією долонею. Поштовхами натискайте на грудину з частотою 60—80 разів на хвилину.
Якщо реанімацію проводить одна людина, вона повинна робити на два швидких вдування 15 натискувань на грудину. Якщо удвох — одне вдування і 5 натискувань.
Пам’ятайте: реанімацію не можна припиняти до виникнення пульсу і самостійного дихання або до прибуття «швидкої допомоги»;
4) провести штучну вентиляцію легень.
Звичайно, одного кровообігу для оживлення недостатньо, необхідно налагодити обмін газів у легенях, для чого застосовується штучне дихання.
Найефективнішим із методів виявилося дихання із рота в ніс. Цей метод складається із кількох прийомів. Перш за все необхідно опустити назад голову хворого. Справа в тому, що в усіх, хто знепритомнів, язик западає і закриває вхід у трахею. Це може призвести до задухи власним язиком. При розгинанні назад язик відсувається і звільняє дихальні шляхи. Потім за підборіддя нижня щелепа притискається до верхньої, тим самим закривається рот і голова фіксується у розігнутому положенні. Рятівник робить глибокий вдих, накриває ротом ніс хворого і коротким різким видихом вдуває йому своє повітря у легені. Після чого вивільняє ніс потерпілого, і повітря із легень виходить назовні — видих. Так вдувають повітря 12—15 разів на хвилину.
Штучне дихання із рота в рот. Покладіть потерпілого на спину. Відкрийте йому рот, очистіть від інородного вмісту. Голову закиньте назад. Слідкуйте, щоб язик не закривав гортань. Однією рукою тримайте голову і шию потерпілого, іншою затисніть його ніздрі. Глибоко вдихніть і через хустку, щільно притиснувшись ротом до рота, зробіть енергійно видих.
Перші 5—10 вдувань робіть швидко (за 20—30 секунд), наступні — зі швидкістю 12—15 вдувань на хвилину. Слідкуйте за рухом грудної клітки потерпілого: якщо після вашого видиху в рот або ніс його грудна клітка піднялася, значить, дихальні шляхи вільні і штучне дихання ви робите правильно;
5) викликати «швидку допомогу» або терміново доставити потерпілого у лікарню.