Економіка

Терміни з економіки підприємства

Абсолютний ефект характеризує загальну чи питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності протягом пев­ного часу.

Абсолютний рівень характеризує якість виробу певного виду, що виготовляється підприємством у поточному періоді. Він визначається обчисленням узятих для його вимірювання показників без їх порівнювання з відповідними показниками ана­логічних виробів.

Авансований капітал (від франц. avancer—виплачувати наперед)—це грошова сума, яку власник вкладає у певне під­приємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зи­ску (прибутку).

Автоматизований контрольперевірка якості прямим застосуванням автоматичних пристроїв (включаючи промисло­вих роботів) без участі людини як під час технологічного процесу, так і після завершення обробки чи складання виробу.

Автоматичність —    економічно обгрунтоване увільнення людини від безпосередньої участі у ви­конанні операцій виробни­чого процесу.

Агентування — форма господарювання, за якої агент (посе­редник) діє від імені та в інтересах виробника чи споживача (в узагальненому розумінні — принципала).

Актив балансу — перша частина бухгалтерського балансу підприємст­ва, в якій відображено майно за складом і розміщенням.

Активний контрольконтроль якості безпосередньо в ході технологічного процесу виготовлення виробу (його обробки) за допомогою спеціальних контрольних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірю­вальних головок, ізотопних, індукційних та інших приладів).

 Акцизний збір це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, що включається в їхню ціну. Він обчис­люється у відсотках до обороту або у твердих сумах з одиниці реалізованої продукції за єдиними на всій території України став­ками.

Акціонерне товариство — підприємство, яке створене на засадах уго­ди юридичними та фізичними особами шляхом об’єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого поділе­ний на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відпові­дальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акція — цінний папір без визначеного терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонер­ного товариства, підтверджує членство в ньому та право на участь в управлінні таким товариством і одержання части­ни прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Амортизація — процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції, що виробляється, з метою її пов­ного відшкодування.

Асортимент — сукупність

Методичні основи визначення ймовірності банкрутства підприємства

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні, де протягом ба­гатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрут­ства підприємств та організацій.Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства підприємства (організації). Вона передбачає обчис­лення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд: Z = -0,3877 – 1,0736*Кзл + 0,579qпк, де kmкоефіцієнт загальної ліквідності; qnKчастка позико­вих коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства будь-якого суб’єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від’ємного значення коефіцієнта Z і великою — за Z > 1.

Більш обгрунтованою та більш поширеною є п ‘ятифакторна модель Альтмана.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою:

Z = 3,ЗК, + 0,99К2 + 0,6К3 + 1,4К4 + 1,2К5,  де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 — коефіцієнти регресії, що характери­зують міру впливу на індекс «Z»; К, — характеризує прибутковість основного та оборотного ка­піталу; визначається діленням суми балансового прибутку на за­гальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К2 — відображає дохідність суб’єкта господарювання і роз­раховується як співвідношення чистої виручки від реалізації про­дукції і загальної вартості активів підприємства (організації); К3 — визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відно­шення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); K4 — відображає рівень чистої прибутковості виробництві (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого при< бутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільової-; фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість ак­тивів фірми;

К5 — характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб’єкта господарювання.

Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб’єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням.

Значення Індексу «Z»

 

Можливість банкрутства

 

1,8 І нижче

від 1,81 до 2,6

від 2,61 до 2,9

від 2,91 до 3,0 і вище

 

Дуже висока

Висока

Достатньо ймовірна

Дуже низька

 

 

Порядок ліквідації збанкрутілих підприємств

Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з влас­ної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредито­ра, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд прий­має відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу (засновнику визнаної банкрутом юридичної особи; власнику майна банкрута або вповноваженому ним органу; банку, клієнтом якого є банкрут; органу, що зареєстрував банкрута як суб’єкта підприємницької діяльності; усім кредиторам; усім учасникам угод, що в них боржник бере участь; усім учасникам арбітраж­ного процесу; державній службі зайнятості; відповідним профспілковим органам). Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансо­вих органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкру­том визнано державне підприємство або організацію. Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквіда­ційну комісію, якій надаються широкі повноваження. До ліквіда­ційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і вci йoro майнові права та обов’язки. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; ви­значає ліквідаційну масу і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкруті­лого підприємства (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів.