Березень 2013

Система державних органів України

Державна влада в Україні поділяється на:

законодавчу (вищій орган – ВРУ),

виконавчу (вищій орган – КМУ)

судову(Конст суд Ук та суди заг юрисдикції).

президент України не належить до жодної з гілок влади.

ВРУ розглядає та вирі-шує питання державного і суспільного життя, що потребують урегулювання ЗУ, а також здійснює установчі та контрольні ф-ії, передбачені Конституцією. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суве-ренітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадяни-на.

КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, пі-дконтрольний і підзвітний ВРУ. КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та ЗУ. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади (коміте-ти, управління) України здійснюють керівництво дорученими сферами суспільного життя, несуть відповідаль-ність за їх розвиток і в межах своїх повноважень вида-ють акти, організовують і контролюють їх виконання.

Судові органи різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення – захист прав і свобод гро-мадян, конституційного ладу, національної безпеки, те-риторіальної цілісності, дотримання законів й справед-ливості в суспільстві.

Суб’єкт злочину

Суб’єкт злочину   є  фізична  осудна особа,  яка вчинила злочин у віці,  з якого відповідно до Кримінального Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Кримінальній  відповідальності  підлягають особи,  яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років, у окремих випадках з 14 років. Суб’єктом злочину може бути лише людина, що вчинила суспільно небезпечне діяння. Але також особа повинна в момент вчинення злочину усвідомлювала характер своїх дій і могла ними керувати, тобто осудна, а також досягнула віку кримінальної відповідальності. Юридичні особи не можуть бути суб’єктами злочину

Реквізиція

Реквізиція – у разі стихійного лиха,  аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених   законом,   за   умови попереднього   і    повного відшкодування його вартості.